До нас тільки зараз, як до жирафа, почало доходити, хто ми є. Ні, підказки і натяки демонстративно були розкладені повсюдно, але ж ми такі скромні, такі толерантні, такі поступливі, такі меншовартісні і віктимні, що аж сліпі.
А чи ставили ми собі питання: «Як
так сталося, що народ «кріпаків» зайняв найбільшу та найродючішу територію в Європі?» Україна розміром приблизно, як Британія, Румунія і Польша разом узяті. Яким чином «сільська» мова, «малоросійськоє нарєчіє, которого не существуєт» має сукупно до мільйона слів??? Перші українські слова (мед і страва) були записані Пріском Панійським у таборі гунського володаря Аттіли на території
сучасної України в 448 р. н.е.Як в «маленькую культуру» вмістилися 200 000 народних пісень, велика національна кухня, орнаменти, обрядовість, архітектура, колосальний живопис, перші в Східній Європі академії і книгодрук, стародавні літописи і кобзарство, гумор, театр Корифеїв і «Березіль», музика Веделя і Березовського, Сковорода і Вернадський? Такої «маленької» культури вистачило б на десять народів.
Як вийшло, що предки «молодої держави, якій всього лише 30 років», брали столицю Візантії Константинополь ще в 907 році, знищили Хозарський каганат 968 році, спалили османський флот у 1615 році, палили передмістя Москви 1618 року? І це лише верхівка верхівки айсбергу.
Мене особисто НЕ дивує
фантастична сила українців,
продемонстрована в останній рік.Українці були такими завжди. Нам про це кричать історія і пам'ять поколінь. Просто ця пам'ять до нас повертається надто повільно. Ми, як гидке каченя, що виявилося лебедем і полетіло з курятника меншовартості.
І нам треба терміново навчитися
ЛЮБИТИ І ПОВАЖАТИ себе,
як це роблять нормальні
незакомплексовані народи. Бо ми не кури, а лебеді, і батьки наші лебеді, і прапрадідіди були вільними та прекрасними! Вони високо літали і в курниках не
жили.
Це треба знати і пишатися!
У будь-якій незрозумілій ситуації пишайся Україною! Це обгрунтовано. Я перевіряв.
Автор тексту: Олександр
Висоцький
